Джерело нового життя

Я не думаю, що вислів "Я є", який зазначив Ісус в Євангелії від Івана у довільному порядку. Сьомий та останній вислів:

Я - виноградина правдива, а мій Отець - виноградар. Івана 15:1.

Я не садівник, але знаю, що для родючості рослина має бути живою. Магна (моя дружина) - це та людина, хто піклується про наш сад. Проте, я досить багато займаюся деревиною і знаю, що коріння життєво важливі для дерева або виноградної лози. Також мені відомо, що відбувається з деревом і плодом, коли його відрубують від коренів.

Думка про те, щоб бути "укоріненим" в Ісусі є центром християнської віри:

Як, отже, ви прийняли Господа Ісуса Христа, так у ньому перебувайте; вкорінені в ньому, збудовані на ньому і зміцнені в тій вірі, якої ви навчились, поступаючи в ній наперед з подякою.
Колосянам 2:6-7

Корінь життєво важливий для росту і зміцнення дерева, а також для плодів у свій час. У навчанні Ісус про справжню лозу, Він, звичайно, ставив у центр уваги плодоносну лозу. Одночасно Він пов'язував ефективність цього процесу з тим, щоб ми залишалися в Ньому і Його слова залишалися в нас" (1). Така думка також зустрічається у Старому Завіті, де людина, яка насолоджується словом Божим, зображена наступним чином:

Він - мов те дерево, посаджене понад потоками водними, що плід свій дає у свою пору й що лист його не в'яне, і все, що чинить він, йому вдається.
Псалом 1:3

Тому, коли на моєму життєвому шляху з’являються проблеми, я звертаюся до Коріння. Коли я ставлю під сумнів своє служіння в Армії Спасіння, я звертаюся до коріння. Я помітив, що все вказує на корінь - "джерело нового життя", який є слово, що стає плоттю. Цей Корінь також закликав всіх спраглих прийти і напитися води, щоб "річки живої води текли з нутра їх"(2). Ці річки, що течуть від людей, наповнених Святим Духом, також допоможуть іншим приносити плоди. Мета плоду полягає в тому, щоб принести більше плоду – і все це іде від коріння – джерела всього життя.

"Манна" на сьогодні:

Я хочу бути як дерево біля струмків живої води.

--------------------------------------
(1) Івана 15: 7
(2) Івана 7: 38б

Жити повноцінним життям у свій його красі

Маю зізнатися, що написання цього блогу стало викликом. Причина дуже проста: коли людина приймає рішення пізнати істину, покаятися в своїх гріхах та віддати своє життя Ісусу, не існує стандартної відповіді на те, як він або вона переживатиме цей важливий крок. Для деяких рішення слідувати за Ісусом можна уподібнити вагітності. Життя вже є; проте необхідний деякий час, перш ніж це життя побачуть інші. Деякі можуть бути "вагітними" довгий час, а для інших це може бути справою лише кількох секунд. Дехто може навіть пережити спасіння та хрещення Духом в одну мить.

Нам притаманно порівнювати себе один з одним. У світлі того, що я щойно написав, є небезпека імовірності такого висновку, що зі мною щось не так, тому що я не пережив нове життя так само, як той, з ким я порівнюю себе.

У нас троє чудових дітей. Це три окремі особистості. Фізично вони не схожі, емоційно і духовно різні – їх погляди на речі можуть настільки відрізнятися, що люди з боку будуть здивовані, що в них один й той самий ДНК. Я не думаю, що хтось з них вважатиме двох інших меншими або більш нормальними чи живими, ніж вони самі. І вони не сумніваються в тому, хто їхні батьки. Звичайно, якщо б я попросив когось з них корегувати цей блог, знаючи їх та їх почуття гумору, вони всі б запротестували й сказали: “Саме я правий!”

Якщо життя у Христі є повноцінним життям, що містить у собі також всі варіації життя й вражень.

Так звідки я дізнаюсь, що я християнин?

Мова йде про віру та прийняття Ісуса як Господа і Спасителя у своє життя:

"котрі ж прийняли його - тим дало право дітьми Божими стати, які в ім'я його вірують".
Івана 1: 12

Прийняття Ісуса передбачає покаяння в гріхах та отримання прощення (1).

Це підтверджується наступним:

Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся, бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння
Римлян 10:9-10

Коли це відбувається, життя зароджується, і крок за кроком воно веде до внутрішнього усвідомлення своїй гріховності та впевненості.

"Манна" на сьогодні:

Я хочу жити повноцінним життя у всій його красі

------------------------------------------
(1) 1 Івана 1: 9

Як ви чините з істиною?

На шляху до життя багато людей виявляють, що добра новина про спасіння в Ісусі є істинна. Це не означає, що вони готові прийняти Ісуса як свого Господа і Спасителя. Тому що, коли ви пізнаєте істину, ви, швидше за все, почнете "зважувати всі наслідки".

Я знаю це з власного досвіду. Скільки я себе пам'ятаю, я вірив в Бога, в Ісуса і те, що було написано в Біблії, але я відтягував момент "капітуляції" перед Богом доти поки вже не міг опиратися цьому. Мені було 14 років, і я боявся тог чого мені може коштувати учнівство. Однак незабаром я виявив, що придбання набагато перевищує ціну. З тих пір я спостерігаю як інші проходять через той же процес.

Кліматична криза в сучасному світі вимагає вирішення аналогічного роду. Мабуть, існує науковий консенсус щодо того, що це є результатом нашої нераціональної експлуатації світових ресурсів. Крім того, я помічаю, що все більше і більше людей погоджується з цією істиною; однак ціна зменьшення переваги експлуатації для порятунку планети змушує нас відкладати прийняття необхідних важливих рішення.

Тож, чи існує ціна учнівства, і якщо так, то яка вона?
Ісус дуже ясно дав зрозуміти, що заклик - це слідування за Ним. Він закликає нас до Себе, і він дуже відвертий:

Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.
Матвія 16: 24

Я думаю, що саме цей вірш утримував мене від того, щоб капітулювати перед Богом; проте, минув деякий час з того дня, поки я розумів, що означає взяти свій хрест. Однак той день, коли я пізнав важливість смерті та воскресіння зі Христом, щоб стати новим творінням у Ньому, став дуже важливим моментом. Коли я це збагнув, моє розуміння значення всього цього фундаментально змінилося. Враховуючи вищесказане - "немає шляху назад" - і такого бажання ніколи не виникало. Тож, я можу стомлюватися, бути пригніченим та потребувати оновлення своїх сил, але я знаю, що можу знайти це все лише в Ньому – і ніде більше.

Питання залишається відкритим: Як ви чините з істиною?

Відповідь на це питання є життєво важливим для вашої духовної подорожі як до, так і після того, як Ісус став частиною вашого життя, а Він - частиною вас.

'Манна' на сьогодні:

Я буду дотримуватися істини до кінця життя! (1)

----------------------------
Івана 14:6

На які дорожні знаки я можу покладатися?

Я зробив цю фотографію три роки тому в Південній Африці. Я довіримся цьому знаку, незважаючи на те, що він стояв догори ногами – та й врешті-решт я був "на іншому кінці світу".

Коли я починаю свій шлях у напрямку життя в Ісусі Христі, то на моєму шляху трапляються дорожні знаки. Я вже говорив про дані нам природою та совістю знаки. Проблема полягає в тому, що ці знаки можуть призвести до різновиду прояву релігійності, тому важливо шукати надійні знаки, які ведуть нас до Ісуса. Ось чому я стверджую, що не лише шлях, а й істина передує життю. Ісус дуже ясно говорив про істину:

Освяти їх у твоїй істині: слово твоє - істина.
Івана 17:17

З практичних міркувань це проголошення біблійного послання про спасіння в та через Ісуса. Це обовязок Церкви = Його учнів. Ми все ще можемо скористовуватися аргументами, в основі яких лежить природа та совість та будь-якими іншими аргументами, які підтримують істину Слова, проте кращий спосіб передати послання - це знову і знову перетворювати слово «в тіло». Це може відбуватися через тебе і мене щодня:

Вільям Бут написав наступне з посиланням на останню редакцію перекладу Біблії :

Християнські вчені переклали її (Біблію) і перепереклали наново, а потім переклали знову. Вони коментували, друкували й публікували її у будь-якій формі, і вона поспішає охопити світ своїми одкровеннями на кожній мові. З її сторінок вони пояснювали і проповідували про майже кожне слово.
Напевно лишається лиш одну річ зробити, і що забезпечить нас практично буквальним, вірним і зрозумілий перекладом. Давайте жити цим; жити реальними речами - жити життям Христа. Такий переклад, друзі мої, промовляє. Він принесе перемогу. Він принесе радість тріумфу. (1)

Бог дав мені благодать, аби почати шукати життя, і своєю рятівною благодаттю Він прийняв мене в нове життя в Ісусі Христі. Тому, тією ж благодаттю, я представляю слово істини у сьогоднішньому світі.

'Манна' на сьогодні:

Ми будемо йти вперед лише в благодаті (2)

------------------------------
(1) Вільям Бут:  "The Revised Bible (Переглянутий переклад Біблії) - Вісник Спасіння, 10 Травня 1885 Року. Посилання на всю статтю англійською мовою
(2) Посилання на пісню англійською мовою

Віриш тому?

Це дуже просте питання, яке вимагає настільки ж простої відповіді: «Так» чи «ні». Контекст цього - це розмова Ісуса зі засмученою Марфою. Разом зі своєю сестрою Марією, Марфа щойно поховала Лазаря, їхнього брата. Ісус промовив до неї:

«Я - воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши - житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, - не вмре повіки. Віриш тому?»
Івана 11: 25-26

Читачі Біблії добре знають історію про воскресіння Лазаря з мертвих, і я вважаю, що Іван вирішив включити цей інцидент, тому що зміст того полягає в наступному:

1. Бог здатний воскресити людей з мертвих до життя.
2. Бог зробив це через Ісуса, коли Лазар воскрес з мертвих.
3. Бог зробив це як пророче дію, що вказує на воскресіння Ісуса.
4. У свою чергу, воскресіння Ісуса вказує на воскресіння всіх віруючих в Нього.
5. Воскресіння в Ньому відбувається вже в цьому житті, і коли ми переходимо межу смерті.

Що стосується всіх народжених згори віруючих, то для мене це означає, що я воскрес до життя в Ньому і з Ним вже в цьому житті. Тому властивість «Я є» у контексті воскресіння та життя, також є й властивістю Його послідовників. Ми знаходимося в цьому світі як воскреслі люди. Воскреслі люди уособлюють життя, майбутнє та надію і хочуть поділитися цим з усіма, хто бажає почути; і з вдячністю і хвалою ми можемо співати: “You raise me up to more than I can be!”

'Манна' на сьогодні

Тому що Він воскрес, я воскрес!

-------------------------------------

* Bramante Studio

Від Агнця до пустуха

Чи можна з ягняти перетворитися на пастуха?

Якщо ми обмежуємося переживанням виключно фізичного світу, я маю визнати, що це вже перегиб.
Однак у духовному світі, здається, цей процес бажаний і є одним з властивостей життя у Христі.

Хреститель вказував на Ісуса та говорив:

"Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає".
Івана 1:29

Отже, Ісус був одночасно Агнцем Божим і стверджував:

"Я - добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе".
Івана 10:11

Якщо ми знаходимося в цьому світі, як і Він (1), то ми також повинні іти від Агнця до вівці та пастуха - не упускаючи при цьому того факту, що ми повсякчас залишаємося дітьми Божими.

Як Агнець Божий, Ісус став бездоганною жертвою. Його спокута була досконалою.

Водночас ідея стати «жертвою» є центральною думкою в Біблії. Павло багато разів торкається цієї концепції:

Тож благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну.
Римлян 12:1

Раніше в тому ж посланні Павло цитує Псалом 44:23, коли він пише:

«За тебе нас увесь день убивають, овець, що на заріз, нас уважають.уважають нас за овець (призначених) на заріз.»Римлян 8:36

Це слід читати у контексті факту, що ніщо не може відокремити нас від любові Христа. Ми більше, ніж завойовники.

Однак є жертва, яка передбачає перехід від Агнця, отримуючи турботу у будь-який час, до пастуха (пастира), який дає цю турботу у Христі і через Нього. Втім, це один з найкращих варіантів – ми віримо у священство всіх вірян, і зростання Царства Божого залежить саме від цього зростання, що відбувається в кожному окремому віруючому.

"Манна" на сьогодні також базується на словах Павла:

Будьте пастирями/пастухами Церкви Божої, яку він викупив Своєю кров'ю. (2)

-------------------------------------
(1) 1 Івана 4:17б
(2) Дії 20: 28б
* © Nathan Greene – check his great collections!

Крізь двері життя

Старий Орхей - Фото: Магна

Цікаво, що прийменник "через" тісно взаємоповязаний з усіма "властивостями життя", які Ісус представив у Євангелії від Івана. Твердження: "як Він є, так і ми є в цьому світі "(1) таким же чином завжди повинно бути пов'язано з прийменником "через/ крізь". Якщо я хочу жити в цьому світі, як Він у цьому світі, я розумію, що це передбачає 100% залежність від Нього, Хто діє "через" мене, і я "через" Нього. Будь-яка спроба імітувати Його рано чи пізно буде викрита як підробка. Він перебував у цьому світі, як вразлива людська істота. Подібно і Його послідовникам сьогодні. На Його шляху стояли спокуси (2); Він крушився з приводу Своїх недоліків (3) і навіть просив звільнити Його по можливості від місії (4).

Двері як властивість “я є" ще більше наголошує на "через":

"Істинно, істинно говорю вам: Я - двері для овець"
Івана 10:7

Зупиніться на деякий час; можливо слово "очевидно" не доречне в даному контексті. Ісус вперше зазначив "образ воріт" на самому початку розділу, а Іван пише: "Ісус використовував цей образний вираз, але фарисеї не розуміли того, що Він їм казав" (вірш 6).

Я не впевнений, що їм стало ясніше, коли Ісус представився воротами. "Очевидно", що ворота є чимось, через що ви проходите. Для овець двері призначені були для того, аби вони могли потрапити у безпечне місце. І тоді Ісус підтверджує, про що Він говорить:

Я - двері. Хто ввійде крізь мене - спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!
Івана 10:9

В Ньому, щоб жити в цьому світі-кожен день, кожну мить. Якщо він знаходиться в цьому світі як двері, то відкрити двері для людей, щоб вони могли увійти до Нього і знайти спасіння, також має бути притаманне моєму життю. Дуже проста картина, так легко зрозуміти її, однак, так важко втілити це в життя. Для Ісуса також це було важко, але саме це принесло життя, і все ще приносить.

'Манна' на сьогодні:

Двері життя все ще відкриті

-----------------------------------
(1) 1 Івана 4: 17б
(2) Матвія 4:1-11
(3) Матвія 23:37-39
(4) Марк 14: 36

Світло життя

Друге твердження Ісуса "Я є" - це " Я є Світло світу!"(1). Все одно без усіляких проблем інші якості Ісуса асоціюються з Його послідовниками, і якість бути "Світлом світу" Ісус відкрито також присвоює Своїм послідовникам.

У своїй Нагірній проповіді Він сказав:

"Ви - світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори...Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.”
Матвія 5:14-16

Це добре відомі вірші, і цікаво, що Ісус пов'язує сяюче світло з добрими справами, які прославляють Бога. Це цікавий зв'язок також з точки зору святості і він був однією з причин, чому Джон Уеслі стверджував: "Не святість, а соціальна святість" , яку я згадував у блозі: "Задіяний для інших" півроку тому. 

В історії, коли Мойсей спустився з гори Синай, ми читаємо, що:

"не знав він, що обличчя в нього стало променистим, бо він розмовляв з Господом.”
Вихід 34: 29б

Давид свідчив:

Гляньте на нього й розвеселіться, обличчя ваше нехай не соромиться.
Псалом 34:6

Після пророцтва, що Дух Божий не покине вас з цього часу і назавжди, Ісая продовжує з закликом: 

Устань, засяй! Зійшло бо твоє світло, слава Господня засяяла над тобою!Ісая 60:1

Ця слава приведе до дії, до добрих справ. Саме світло керує справами, а не добрі справи світлом. Воно перш за все в Ньому, Який є джерелом цих якостей, а потім воно йде у світ, аби принести славу Батька.

'Манна' на сьогодні:

Принесіть Його світло життя (1) у цей світ: Встань і сяй

-----------------------------
(1) "Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя."
Івана 8:12

Cвітові потрібен хліб!

Я пам'ятаю кризу в Біафрі. Дослідники вважають цю катастрофу голодомору першою гуманітарною кризою, яка за допомогою засобів масової інформації здатна була по справжньому залучити весь світ. Моя сім'я за кілька місяців до кризи успадкувала телевізор, і фотографії худих дітей справили величезний вплив на 11-річного хлопчика.

З цієї ж причини мені запам'яталася і перша скринька норвезької церковної допомоги з написом "хліб для світу". Це стало відповіддю на кризу у Великому пості 1968 року. Звичайно, я повинен був внести свою лепту і допомогти заповнити ящик для пожертвувань. Світ має потребу в хлібі.

Римські імператори знали це і давали людям хліб та видовища. Навіть у Молдові, де ми живемо вже більше семи років, хліб частково покривається державою і обходиться досить дешево, аби бідні могли дозволити собі хоча б буханець хліба.

Ісус нагодував величезний натовп п'ятьма хлібами і двома рибами, і в результаті натовп пішов за Ним. Ісус засумнівався в їх мотивах, і в бесіді з ними, Він включає це твердження:

"Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.”
Івана 6:35

Якщо я хочу принести життя Ісуса людям, одним з особливостей Його життя є те, що воно угамовує духовний голод людей. Він - їжа для життя. Аргумент Вільяма Бута, що не можна проповідувати Євангеліє людині з порожнім шлунком, переконливий – однак фізична їжа завжди повинна супроводжуватися духовною їжею.

Альберт Орсборн зобразив це у своїй прекрасній пісні: "Хай життя моє буде переломленим хлібом Христа"(1). Тому що, як і Він, так і ми знаходимося в цьому світі (2). Так що, якщо Він в цьому світі є "хлібом життя", то і ми теж.

Я духовно насичуюсь, коли зустрічаю християн, які діляться зі мною своїми історіями віри, це хліб з небес; і я молюся, щоб вони таким же чином насичувалися при спілкуванні зі мною.

‘Манна’

... це хліб з небес на кожен день!

--------------------------
(1) Повний текст російською мовою:

Должна быть жизнь моя как хлеб
Преломленный ХристомКак чаша, 

полная любви

Сокрытой чудно в Нём

Другие души, чтобы могли
Познать Его во всём. 

Вся жизнь моя в Его руках,

Я Им благословлён

Там за потоком есть страна

К неё путь мой устремлён

Исполнить, чтоб любви закон

Спасать, коль сам спасён 

Господь, пошли мне благодать

Делить с Тобой всегда

Весь груз принесшей плод лозы

Стократный дар зерна.

Любой, кто отдал жизнь тебе

Воскреснет для Тебя.

(2) 1 Івана 4: 17а

Що важливіше за життя?

Ось я і повернувся зі своїми щотижневими роздумами, і останнє називалося "Живи місією". Наша місія полягає в тому, щоб принести життя Христа людям, що безпосередньо пов’язано з моїм цьогорічним фокусом.

Багато книг присвячені темі: «Важливе має залишатися важливим». Незалежно від того, чи йде мова про лідерство, управління часом, цінності або піднімається будь-яка інша тема, завжди підсумок буде однаковим: Як я можу отримати все від життя?

Можливо, ця думка також дуже близька до нашої місії. Думаю, що можна отримати все від життя, дозволяючи життю отримати все від мене - проте з деякими корективами. Легко подумати, що життя ототожнюється з усім, що оточує нас і вимагає нашої уваги. Якщо я потраплю в пастку, намагаючись відповідати всім вимогам і питанням, які потребують моєї уваги, я в кінці кінців почну жити життям інших, а не своїм власним. Це не те, що я маю на увазі під фразою «дозволяти брати життю все від мене».

Я гадаю, що можна було б знайти наукове обґрунтування твердженню, що без життя нічого не може бути. Але хіба це не ставить під питання достовірність запитання "Що найголовніше в житті?" ?

Анітрохи. Є щось більше за життя. Ісус сказав:

Я є шлях, істина і життя”
Івана 14: 6

Ось три згадані речі, що є важливішими в житті.

1. Я є = ім'я Бога - Той, Хто творить і дає життя (1)
2. шлях = повернення до життя в її первісному стані (2)
3. істина = сутність життя і те, як необхідно жити. (3)

Якщо ми збираємося жити місією, ці три речі повинні стояти на своєму місці, перш ніж життя почнеться. Лише тоді я отримаю все від життя, а життя від мене. Це захоплююча думка.

"Манна" на сьогодні:

Заради життя : Головне має бути головним!

-------------------------------------
(1) Бог сказав Мойсею: "Я Той, Хто я є. Ось що ви повинні сказати ізраїльтянам: "Я є послав мене до вас". Вихід 3: 14
(2) перших християн називали "послідовниками шляху", наприклад Дії 22: 4
(3) "Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми і спізнаєте правду, і правда визволить вас.» Івана 8:31-32

Найбільший виклик сьогодення?

У концепції Міжнародної місії Армії Спасіння йде мова про те, що наша місія полягає у проповіді Євангелія Ісуса Христа і "задоволені людських потребах в ім'я Його, керуючись принципами рівноправності" (1). У своєму "Заклику до прийняття інших" генерал знову нагадує нам про цю важливу частину концепції нашої місії (2). Прийняття було безсумнівно центральним розумінням Ісуса Його власної місії:

Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину
Івана 6:37

Ісус каже, що ніколи не прожене того, хто приходить до Нього. І все ж деякі підуть від Нього засмученими. Це сталося з багатієм, який прийшов до Ісуса і запитав, що йому потрібно зробити, аби здобути вічне життя. Він стверджував, що дотримувався заповідей, але чогось не вистачало. Тоді Ісус у відповідь відкрито кинув йому цей виклик: “Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай, що маєш, дай бідним, І будеш мати скарб на небі; Потім приходь і йди за мною.” (3) Оскільки у цієї людини було багато пожитків, цей виклик став для нього занадто великим, і він пішов геть.

Ісус з радістю приймає всіх. І не Ісус прогнав багатія. Він зробив свій власний вибір. Деякі, ймовірно, скажуть, що ця людина стала жертвою дискримінації, тому що він був заможним і тому не міг слідувати за Ісусом так само, як Його учні. Проте я переконаний, що він знав, що його люблять і приймають. Виклик, який постав перед ним, полягав у тому, щоб зробити вибір і відмовитися від чогось іншого.

Нічого не змінилося за останні 2000 років. Коли я роблю вибір, це, ймовірно, впливає на можливість прийняття інших рішень. Тому, хто бажає всього і при цьому хоче зберегти свободу вибору за будь-яких обставин, стає дуже важко. Чи може це бути найбільшим викликом сьогодення?

"Манна" на сьогодні:

Ісус ніколи нікого не прожене.

------------------------------------------------
(1) Армія Спасіння, як Міжнародний рух, є євангельським напрямком християнської Церкви. Наше вчення ґрунтуються на Біблії. Наше служіння мотивоване любов'ю до Бога. Наша місія полягає у "проповіді Євангелія Ісуса Христа і задоволені потреб всіх людей у Його ім'я, керуючись принципами рівноправності."
(2) Заклик генерала Педдла: Заклик до прийняття інших: Ми повинні бездоганно ставитися до всіх людей з повагою і милосердям, пам'ятаючи про нашу місію задовольняти людські потреби в ім'я Христа без будь-якої дискримінації.
(3) Матвія 19:21

Чи є "ім'я Ісуса" свого роду мантрою?

"Мантра" - це звук, пов'язаний з індуїзмом і буддизмом. Цей звук використовується для реалізації думки або мети. Це слово має кілька значень, наприклад, молитва, гімн або заклинання. Це повторення певного звуку або слова, яке повинно викликати певний ефект.

Цікаво, що Ісус неодноразово говорив молитися в ім'я Його.
Ось один приклад:

Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню.
Івана 14:14

Абсолютно ясно, що перші християни прийняли це вчення і практикували його. Вони вірили, що Ісус був серед них, коли вони зібралися в Його ім'я (1). Вони проголошували, що чудеса відбуваються через віру в ім'я Ісуса (2). Вони хрестили в ім'я Ісуса (3) і проголошували, що немає спасіння ні в якому іншому імені (4). Тим не менш, ніщо не вказує на те, що вони використовували це ім'я у формі мантри. Ім'я мало силу лише тоді, коли воно використовувалося через віру в Ісуса Христа. Якщо ім'я використовується поза такого контексту, воно може працювати проти своєї мети. Приклад цьому можна знайти в історії про сім синів Скеви, які намагалися вигнати злих духів в ім'я Ісуса, не пізнавши Його як Ісуса Христа (5).

Часто я вигукую "Ісус", але не як священний звук або магічну формулу, яка допоможе мені увійти в контакт з якимось божеством, що знаходиться поза мною чи в мені. Я використовую це ім'я, тому що вірю, що воно символізує все, що Бог може зробити для мене і через мене. Саме цим ім'ям прославляється Батько, бо воно підтверджує, що я вірю в Нього і у все те, що Він зробив для мене. Далі підтверджується, що віра пов'язана з Його ім'ям, а не зі мною.

Тому, коли генерал Педдл нагадує нам, що "наша місія – задовольняти людські потреби в ім'я Христа"(6) – це більше, ніж "священний звук" - вона робить наше служіння наріжним каменем місії Бога. В межах цілей даної місії нічого неможливо зробити поза Його ім'ям.

"Манна" на сьогодні:
Лише в ім'я Ісуса Христа!

-----------------------------
(1) Матвія 18: 20
(2) Дії 3:16
(3) Дії 2:38

(4) Дії 4:12
(5) Дії 19: 13-16 

(6) заклик генерала Педдла: Заклик до прийняття інших: Ми повинні бездоганно ставитися до всіх людей з повагою і милосердям, пам'ятаючи про нашу місію задовольняти людські потреби в ім'я Христа без будь-якої дискримінації.

Що розуміється під словом "повага"?

Мені не потрібно багато часу, аби прочитати повідомлення та коментарі в соціальних мережах, перш ніж я почну задаватися питанням, чи не забули деякі люди, що таке повага. 

Однак сьогодні моє питання стосується етимології самого слова "повага" та заклику до її проявлення (1). Саме слово походить від латинського "respicere", що в перекладі означає "озиратись" або "знову бачити". 
Це для мене може означати наступне:

1) бачити людину і дозволяти їй відчувати себе "поміченою" знову і знову.
2) ставитися до людини так, щоб мені не було соромно при наступній зустрічі з нею.

Коли моя дружина, Магна, багато років тому повинна була знайти назву для проекту подовженого дня, який у нас є в Східній Європі, вона вирішила назвати його “Побач мене!" (2). Коли дітей бачать і визнають, вони ростуть і дорослішають, тому що відчувають повагу. Якщо їх не помічають, вони будуть намагатися привернути увагу часто, вдаючись до конче не гарних заходів. Дуже часто вони самі усвідомлюють, що те, що вони роблять, недобре, проте немає нічого гіршого, ніж бути знехтуваним і відринутим.

Дорослі - це насправді просто діти, які виросли. Нам потрібно, щоб нас помічали. І механізми, які ми вживаємо, коли відчуваємо себе знехтуваними, часто схожі на ті, які ми використовували в дитинстві.

Я знаю, що Господь-мій пастир (3) і що Він охороняє мене. Ісус називав себе добрим пастирем (4), і як Бог послав Його в світ, Ісус посилає нас (5). Це означає, що одна з ролей, закладених в учнівстві, - бути пасторами = людьми, які помічають інших, і тим самим виявляють повагу до них та рахуються з ними.

Господь споглядає з небес, і бачить усіх синів людських...
Псалом 33:13

"Манна" на сьогодні:

... і ми - Його очі тут, на землі.

----------------------------------
(1) Заклик генерала Педдла: Заклик до прийняття інших: Ми повинні бездоганно ставитися до всіх людей з повагою і милосердям, пам'ятаючи про нашу місію задовольняти людські потреби в ім'я Христа без будь-якої дискримінації.
(2) 'See me!'
(3) Псалом 23
(4) Івана 10:11
(5) Івана 20:21

Що таке належне поклоніння?

Якщо ми подивимося на церкви, які зростають – одне з характерних причин чому люди туди йдуть - це те, що вони знаходять там належне поклоніння (2). Якщо б я провів відкрите опитування і запитав людей, що таке належне поклоніння, я впевнений, що отримав би вельми різноманітні відповіді. Я вважаю, що вік, культурне походження, очікування, відносини, баланс між отримувачем і учасником будуть деякими чинниками, які вплинуть на відповідь.

Я думаю планувати поклоніння з урахуванням всіх цих факторів важливо . Однак, ми ніколи не повинні забувати слова Ісуса:

"Бог - Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися".
Івана 4: 24

Я живу в культурі, яка відрізняється від тієї, в якій я виріс. Багато в чому я зовсім не відповідаю цый культурі. Я не можу удавати з себе молдованина, грузина чи представника будь-якої іншої культури, яка відрізняється від моєї власної. Але я можу бути справжнім і істинним у своєму поклонінні. Я можу докласти всіх зусиль, щоб побудувати відносини з людьми, яких я зустрічаю на своєму шляху, і я можу молитися, щоб любов Ісуса текла через мене. Все що в моїх силах - це спонукати людей інших культур бути справжніми і щирими у своєму поклонінні і знаходити самовираження відповідно до людей їх власної вікової групи та культури.

Кілька років тому я спілкувався з людьми з церкви, де основний контингент складався з молодих людей, в чорному шкіряному одязі з безліччю пірсингів та ланцюгів. Я не міг зрозуміти їх стиль, але я відчував поруч з ними як вдома із-за їхнього запалу.

Протягом декількох років я приймав участь у величезній християнській мережі спортивних ігор у Норвегії. Їх об'єднувало те, що вони були молоді, активні в спорті і мали віру у Христа. Більше десяти років вони називали одного і того ж "старого" пастора (1), який був вже на пенсії, одним з головних ораторів літнього табору куди з'їхалися багато сотень молодих людей. Причина: Старий пастор був справжнім, істинним і повним пристрасті у своєму спілкуванні. Він приносив життя.

"Манна" на сьогодні:

Справжність, любов та життя властиві всім культурам.

--------------------------------------------
(1) Едін Левос (1920-2014) був справжнім, істинним і повним пристрасті

(2) 'Заклик до місії' генерала Брайана Педдла:

ЗАКЛИК ДО ПОКЛОНІННЯ: Ми повинні звеличувати спокутну любов Бога через наше богослужіння, шукаючи відповідні культурні шляхи для об'єднання нас всіх у хвалі та вдячності, коли звертаємося до людей і вітаємо їх.

Чи вплинула небайдужість та турбота на Боже "зараз'?

Коли я був ще кадетом на "Сесії переможців" у 1974-1976 р.р. в Лондоні, кампанія "ТУРБОТА в ім’я Бога", все ще сильно зосереджувалася на формуванні іміджа Армії Спасіння. У 2019 році, майже 45 років потому, Армія Спасіння в Румунії відзначає 20-річчя служіння. Щоб охарактеризувати нашу місію, вони обрали «любов та турботу».

Я вірю, що любов та турбота впливатимуть на Боже 'зараз', і знову беру за основу Євангелія від Івана.

П'ятеро, які палко любили Ісуса, не покинули Його в найтемнішу годину Його життя. Серед цих п'ятьох були Марія та Іван. Ця маленька група людей пронесла свою турботу весь шлях до підніжжя хреста. Коли Ісус побачив, що вони стояли там, я впевнений, Він попіклувався про цих п’ятьох, так само як за про людство. Однак в останній битві Свого життя, Він Своїм прикладом показав, що таке турбота, коли, звернувшись до матері Івана, попросив їх попіклуватися один про одного, як матір про сина та син про матір.

Я переконаний, що проявлення та отримання турботи на найважливіший момент Божого «Зараз»= вигук Ісуса, вплинув на всю вічність:

“Звершилось.”
Івана 19:30

У норвезькій мові є одне слово для 'звершилось', яке перекладається як "доведено до повного завершення "або"виконано". Взаємна любов та турбота привели місію до її здійснення. Життя не може існувати без любові та турботи. Я не можу проявляти турботу, якщо я не здатен отримувати її, і я не можу любити, якщо не отримую любов. Коли проявляється любов та турбота , ми бачимо, що Боже 'зараз' здійснюється та наближає спільну місію до її здійснення.

"Манна" на сьогодні:

Заради Бога, проявляйте турботу та не залишайтеся байдужими!

Чи вплинула допитливість на Боже "ЗАРАЗ"?

У серії роздумів про Боже "ЗАРАЗ" я дійшов до другого разу, коли Ісус сказав: "Таж не прийшла година моя!» Це була відповідь на заклик його братів відправитися в Юдею на свято кущів (1). Ісус також сказав Своїм братам, що вони можуть йти. Вони вирушили на свято, поки Ісус залишався в Галілеї, і історія має своє продовження:

Та коли брати Його пішли на свято, то й Він так само пішов, однак не явно, а наче потай.
Івана 7:10

Що змусило Ісуса передумати? Що вплинуло на Боже "ЗАРАЗ' на цей раз?
Думаю, відповідь можна знайти в наступному вірші:
Юдеї ж шукали Ісуса на святі, питаючись:

«Де він?»

Схоже юдеї шукали Його, керуючись неправильними мотивами, а інші люди на святі "шукали" Його, тому що "Він добрий". (вірш 12).

Коли Єремія говорив Боже Слово народу, що перебував в полоні, про майбутнє і надію, він також включив цю обіцянку:

"І коли шукатимете мене, знайдете, як тільки шукатимете мене всім серцем вашим. Я покажусь вам"
Єремія 29:13-14a

Коли люди щирі та справжні у своєму пошуку Бога, я вірю, що вони впливають на Боже ЗАРАЗ. Я вірю, що Він є вже там, але "потайки"!

Сьогоднішня "манна"

Бог вже там, де ви є – потайки

-------------------------------------------
(1) Івана 7:1-13

Чи вплинула Самаритянка на Боже "ЗАРАЗ"?

Минулого тижня я ставив те саме питання відносно Марії, Матері Ісуса. Сьогодні я відвідую колодязь Якова поблизу Сіхаря в Самарії, і стежу за розмовою між Ісусом та самаритянкою. Для читачів Біблії історія з Івана 4 добре відома, та, як і решта Євангелій від Івана, містить у собі так багато верств істин, як очевидних, так і прихованих, що цей розділ вартий повторного перчитування знову і знову.

У якийсь момент здається, що Іван висміює невігластво жінки щодо того, що Ісус намагався донести їй. У наступний момент Іван припускає, що жінка дійсно осягнула духовні істини, які для таких вчених, як Никодим, здавалися недоступними таємницями. Ось чому я люблю його євангеліє і вважаю шедевром.

Коли Ісус говорить про воду, яку Він може дати, жінка відповідає: “Пане, дайте мені води, аби мені булти спраглою, і щоб мені доводилося приходити сюди за водою.” Багато років я думав і вчив про те, що вона не розуміє про що говорить Ісус. Але що якщо вона дійсно розуміла?

Очевидно, колодязь Якова, мав релігійне значення. Може бути, це була частина її релігійної спраги, яка змусила її пройти весь шлях до цієї особливої криниці? В контексті всієї розмови, я думаю, вона мала на увазі саме це.

Коли жінка пізніше запитала, де знаходиться доречне місце поклоніння, я вважаю, що Ісус знав, що вона була на порозі пізнання того, що таке поклоніння, і Він відповів:

"Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець".
Івана 4:23

Тож, так, я вірю, що жінка вплинула на Боже ЗАРАЗ. Ісус сказав: "Та надійде час" – що вказує на майбутнє; однак, оскільки це було відкрито для жінці, і вона сприйняла це за істину, Ісус продовжив: "бо вже й тепер".

"Манна" на сьогодні:

Віра в те, що Бог відкрив мені, впливає на Його "ЗАРАЗ"!

-------------------------------------

Чи вплинула Марія на Боже "ЗАРАЗ"?

Я ставлю це питання в контексті заклику перебувати "у стані боєготовності" (1). Безсумнівно, Марія зіграла важливу роль як та, яка народила Сина Божого. Її готовність до цього зробила її життєво важливим учасником Божого ЗАРАЗ. Однак сьогодні я зосереджуся на її ролі в першому диві Ісуса.

Це сталося на весіллі в Кані. Коли Марія почула прикру звістку про те, що у господаря кінчається вино ще до закінчення весільного святкування, вона розповіла про це синові. І дещо різко Ісус відпустив її, сказавши::

Відрік їй Ісус: «Що мені, жінко, - а й тобі? Таж не прийшла година моя!»Івана 2:4

Коли Ісус сказав: "Моя година ще не настала – - це каже мені про те, що він все ще чекав на "ЗАРАЗ" від Свого Батька. Так що ж змусило Ісуса змінити свою думку?

Я вірю, що це була Марія – не через її звернення до Ісуса з цією проблемою, але через слова її слугам: “Робіть все, що Він скаже.”

Марія не бачила, аби Ісус творив чудеса, але вона зберігала багато сказаних слів про Нього в своєму серці. Вона вірила в Нього і показувала це на вчинках і словах. Така віра чіпає серце сина за живе. Як Марія по вірі дала фізичне народження Ісусу, так і її віра й любов дали народження місії, заради якої Він прийшов .

Я вірю, що віра і любов все ще торкаються серця Сина.
"Манна" на сьогодні:

Віра і Любов можуть перетворити "ЗАРАЗ" в Божий момент.

В наступних блогах я продовжу ділитися думками про те, як ми можемо вплинути на Боже 'ЗАРАЗ'. (2)
------------------------------
(1) Чи знаєте ви, що таке молитва?
(2) див. також “Настав час”

Зараз саме той час

Вже кілька днів, як ми у 2019 році. А Новий рік завжди змушує мене задуматися про час. Один з уривків Біблії, який я полюбляю перечитувати знову і знову - це особиста місія Ісуса, просто тому, що Його місія - моя місія (1). Ісус сказав:

Господній Дух на мені проголошувати, що час прийшов - ювілейний сезон благодаті Вічного.
Луки 4: 19 (англійський переклад Біблії The Voice version)

У багатьох перекладах говориться, що Ісус прийшов проголосити "рік милості Божої – рік благодаті. Однак, час = це не минуле, ані майбутнє; час - це завжди "зараз"!

Бог великий "Я є" = Бог "Вічний зараз". Павло відкрив це для себе та написав:

Ось тепер - час сприятливий, ось тепер - день спасіння
2 Коринтян 6:2б

З цієї причини я можу молитися: "Тепер я тут, Бог, і я знаю, що Ти теж тут, і я знаю, що це сприятливий час благодаті!”

"Манна" на сьогодні:

Благодать в тому, що "зараз" це завжди відповідний момент!

------------------------------------
(1) Це місія всіх учнів, адже як Бог послав Ісуса у світ, Ісус посилає нас у світ - див.Івана 20:21

Адвент – в очікуванні чогось більшого!

Минулого тижня коли я запитував: "Чого я чекаю?"- Я відповів: "Нехай прийде Царство Твоє!". 
Звичайно це напряму пов'язано з майбутнім святкуванням пришестя Царя царів.

Проте це не повинно закінчуватися святкуванням пришестя Христа, яке відбулося більше 2000 років тому; або пришестям Христа в або через Його тіло віруючих сьогодні. До тих пір, поки Христос не повернеться в кінці віку, те, чого я чекатиму і жадатиму можна охопити ось такою молитвою:

“Хай буде воля Твоя!”
Матвія 6:10

Добру Новину про волю Бога звістив Ангел при народженні Ісуса:

"народився вам Спаситель!”
Луки 2:11

Вся мета "Різдва" полягала в тому, щоб дати світові Спасителя, аби кожен, "хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне"(1). Коли перші християни молилися молитвою Господньої, вони знали, що найбільше бажання Бога - це: "Бог наш Спаситель, ... хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди" (2).

В очікуванні звершення Божої волі, я зіштовхуюся з певним викликом, коли я вже знаю в чому полягає Його воля. Було б простіше, якби я не знав і міг би запитати Його про це. Я не можу просити Його врятувати світ, тому що Він вже зробив це. Проблема в тому, що так багато людей у світі не знають цієї істини. Коли я знаю волю Бога і що Він вже зробив свою частину, я найбільше наближаюсь до того, аби зробити щось зі своїми знаннями. Коли я в очікуванні адвенту то я молюся: “Хай буде воля Твоя!". Дуже ймовірно, що рішення знаходиться в

"Манні" на сьогодні:

Іноді ключ до відповіді на молитву знаходиться в моєму серці.

-----------------------------------------
(1) Івана 3: 16б
(2) 1 Тимофія 2:4