Жити повноцінним життям у свій його красі

Маю зізнатися, що написання цього блогу стало викликом. Причина дуже проста: коли людина приймає рішення пізнати істину, покаятися в своїх гріхах та віддати своє життя Ісусу, не існує стандартної відповіді на те, як він або вона переживатиме цей важливий крок. Для деяких рішення слідувати за Ісусом можна уподібнити вагітності. Життя вже є; проте необхідний деякий час, перш ніж це життя побачуть інші. Деякі можуть бути "вагітними" довгий час, а для інших це може бути справою лише кількох секунд. Дехто може навіть пережити спасіння та хрещення Духом в одну мить.

Нам притаманно порівнювати себе один з одним. У світлі того, що я щойно написав, є небезпека імовірності такого висновку, що зі мною щось не так, тому що я не пережив нове життя так само, як той, з ким я порівнюю себе.

У нас троє чудових дітей. Це три окремі особистості. Фізично вони не схожі, емоційно і духовно різні – їх погляди на речі можуть настільки відрізнятися, що люди з боку будуть здивовані, що в них один й той самий ДНК. Я не думаю, що хтось з них вважатиме двох інших меншими або більш нормальними чи живими, ніж вони самі. І вони не сумніваються в тому, хто їхні батьки. Звичайно, якщо б я попросив когось з них корегувати цей блог, знаючи їх та їх почуття гумору, вони всі б запротестували й сказали: “Саме я правий!”

Якщо життя у Христі є повноцінним життям, що містить у собі також всі варіації життя й вражень.

Так звідки я дізнаюсь, що я християнин?

Мова йде про віру та прийняття Ісуса як Господа і Спасителя у своє життя:

"котрі ж прийняли його - тим дало право дітьми Божими стати, які в ім'я його вірують".
Івана 1: 12

Прийняття Ісуса передбачає покаяння в гріхах та отримання прощення (1).

Це підтверджується наступним:

Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся, бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння
Римлян 10:9-10

Коли це відбувається, життя зароджується, і крок за кроком воно веде до внутрішнього усвідомлення своїй гріховності та впевненості.

"Манна" на сьогодні:

Я хочу жити повноцінним життя у всій його красі

------------------------------------------
(1) 1 Івана 1: 9

Продовжуй шлях!

Подорожувати Східною Європою - цікавий досвід, а інколи це знахідка незвичної дороги. Іноді я задаюсь питанням, чи ділянка дороги, по якій я їду, є справжньою дорогою. Проте, я ще не був в такій ситуації, коли не зміг би дістатися місця призначення через якість дороги. Можна навчитися деяких "прийомів". Проблематично подорожувати поганими дорогами в дощ, тому що неможливо бачити глибину заповненою водою ями. Не минуло й кілька тижнів після мого приїзду сюди, як я отримав ось таку пораду: "Обминай ями, де плавають качки та каченята!" 

- Я думав це якійсь жарт, але невдовзі дякував качкам, які слугували важливими дорожними знаками там, де ті були відсутні. Поки ви знаєте напрямок вашого місця призначення, ви маєте продовжувати свій шлях.

Кілька тижнів тому я почав цей невеликий блок тем "Властивості життя" з питання: «Що важливіше за життя?». Я скористався висловлюванням Ісуса: "Я є шлях, істина і життя" з Івана 14:6, щоб привести до висновку, що і Бог, шлях і істина важливіше за життя тобто передує життю.

Якщо ви вірите, що є вічний Бог, Який завжди є, то логічно, що Він теж існував перш ніж все почало своє існування. Однак як я можу говорити, що "шлях" передує життю?

Тому що я вірю в Божу благодать, що оберігає (1).

Бог знає, що людині потрібно пройти велику відстань дорогою віри, перш ніж вона зможе осягнути Євангеліє і пізнати життя. Частиною такої благодаті є диво того факту, що на землі є життя. Журнал "Science Illustrated" (2) нещодавно констатував факт, що існує лише 0,0000000000078125% ймовірності існування Землі, і вони називають її "найталанливішою планетою у світі", віддаючи належне "дев'яти щасливим збігам". Ну а деяким легше думати, що "можливо десь є Бог?" Одразу як людина дозволяє собі так думати, вона опиняється на шляху до життя. Сам початок подорожі є благодаттю, яка передує благодаті, коли людина отримує нове життя в Ісусі Христі.

Павло пише про це докладніше (3) – і я повернуся до цієї теми наступного тижня. До тих пір "продовжуйте свій шлях" та дотримуйтесь

даної Павлом "манни":

Ось, коли ми на правильному шляху, давайте йти так надалі. (4)

------------------------------------------------
(1) благодать, яка передує благодаті, що спасає.
(2) Зображення з першої/ титульної сторінки норвезької версії #19 2019
(3) Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання. Римлян 1:20
(4) Филип'ян 3:16 – (переклад "the Message")

Від Агнця до пустуха

Чи можна з ягняти перетворитися на пастуха?

Якщо ми обмежуємося переживанням виключно фізичного світу, я маю визнати, що це вже перегиб.
Однак у духовному світі, здається, цей процес бажаний і є одним з властивостей життя у Христі.

Хреститель вказував на Ісуса та говорив:

"Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає".
Івана 1:29

Отже, Ісус був одночасно Агнцем Божим і стверджував:

"Я - добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе".
Івана 10:11

Якщо ми знаходимося в цьому світі, як і Він (1), то ми також повинні іти від Агнця до вівці та пастуха - не упускаючи при цьому того факту, що ми повсякчас залишаємося дітьми Божими.

Як Агнець Божий, Ісус став бездоганною жертвою. Його спокута була досконалою.

Водночас ідея стати «жертвою» є центральною думкою в Біблії. Павло багато разів торкається цієї концепції:

Тож благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну.
Римлян 12:1

Раніше в тому ж посланні Павло цитує Псалом 44:23, коли він пише:

«За тебе нас увесь день убивають, овець, що на заріз, нас уважають.уважають нас за овець (призначених) на заріз.»Римлян 8:36

Це слід читати у контексті факту, що ніщо не може відокремити нас від любові Христа. Ми більше, ніж завойовники.

Однак є жертва, яка передбачає перехід від Агнця, отримуючи турботу у будь-який час, до пастуха (пастира), який дає цю турботу у Христі і через Нього. Втім, це один з найкращих варіантів – ми віримо у священство всіх вірян, і зростання Царства Божого залежить саме від цього зростання, що відбувається в кожному окремому віруючому.

"Манна" на сьогодні також базується на словах Павла:

Будьте пастирями/пастухами Церкви Божої, яку він викупив Своєю кров'ю. (2)

-------------------------------------
(1) 1 Івана 4:17б
(2) Дії 20: 28б
* © Nathan Greene – check his great collections!

Надія в пеклі!

Влад

Багато років тому я вперше зустрів Віллі. Він проповідував Євангеліє на вулиці в денний час та роздавав харчові пакети людям, які ночували на вулиці. Його свідчення було простим:

 "Оскільки я знав зло, і життя було пеклом я повірив що небеса та добрий Бог мають десь там існувати. Я шукав Його, і знайшов!” 

Деякі люди перживають пекло на землі. 

Я згадав про це, коли в черговий раз зустрівся з ув'язненими, які відбувають довічне ув'язнення в Молдові. Один з них, Влад, став прихильником Армії Спасіння і подарував мені картину, яка змусила мене задуматися про свідоцтво Віллі.

Живопис Влада

Влад шукав Бога і через Ісуса Христа знайшов Його, коли був у 'пеклі'. Багато хто з його товаришів зробили те ж саме.

Хтось подбав, і хтось дбає. Минулого тижня я писав, що турбота впливає на Боже ЗАРАЗ. Влад знає, де він живе, і це не "пекло", хоча умови навколо нього не змінилися. Влад живе у Христі. До речі, він дозволив мені поділитися цим з вами, а керівництво тюрми дозволило нам фотографувати. Багато хороших люди, зокрема всередині системи, працюють над поліпшенням умов утримання ув'язнених в країні. Є навіть надія, що в закон будуть внесені поправки, аби в'язні, які відбувають довічне ув'язнення, могли бути достроково звільнені до того, як Бог забере їх на небеса. І ми молимося і сподіваємося разом з ними.

Публікуючи цей пост з надією на те, що ви, які переживають важкий час, можливо ви навіть називаєте це 'пекло', повинні знати, що завжди є надія на Ісуса Христа:

Бо ми надією спаслися. Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія; бо що хтось бачить, хіба того надіється? Якже ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало. Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; Про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними.Римлян 8:24-26 

"Манна" на сьогодні:

Надія є!

Що мною рухає?

Дуже цікаве питання, яке розглядали багато християнських авторів. Гордон Макдональд проводить паралель з тим, що нами має рухати покликання (1). І він справу говорить - людина з покликанням іде за своїм Вчителем; ведена людина може бігти попереду Нього. Бог ніколи нікого не буде вести проти його або її волі; проте я можу бути настільки ініціативним від імені Бога, що повністю виснажусь. При цьому можна зазначити, що внутрішній імпульс має позитивний момент. Рік Уоррен писав про важливість та значення бути керованим метою (2).

Десять місяців тому я писав про "чотири фактори впливу на рух" та зазначив "запал", як первісну рушійну силу. На цьому тижні я знову вивчав Неємію та розглядав його лідерство. Перша якість, яку я бачу в його лідерстві, - це те, що їм рухав запал.

Коли Неємія отримав звістку про те, що євреї зазнали вигнання і повернулися в Єрусалим, де вони опинилися в біді та в ганьбі через стан міста. Його серце сповнилося сумом, але і палаючим запалом (3). З цим запалом прийшла якась впевненість, що тепер він несе відповідальність за це. Якщо ви палаєте чимось, ви повинні долучитися до цього. Ви не можете сидіти і лише спостерігати, як інші беруть участь. Справжній запал приведе мене до дії, і це добре.

Ми знаходимо такий запал та жагу в передових духовних лідерах. Запал привів Ісуса на хрест. Той самий запал спонукав Павла написати:

Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом; вони - ізраїльтяни.
Рим 9:3-4a

Іншими словами, Павло був готовий пожертвувати своїм спасінням заради спасіння свого власного народу. Подібний запал можна знайти в таких людях, як Джон Кнокс, який молився: "Віддайте мені Шотландію, а то я помру". 

Коли керівники церкви обмежили служіння Вільяма, цей запал змусив Кетрін Бут вигукнути: "Ніколи!" . А старого Вільяма Бута той самий запал змусив проголосити у своїй останній проповіді: “Я буду боротися до самого кінця!” 

"Манна" на сьогодні:

Я хочу, щоб мною рухав мій запал та жага до Ісуса

--------------------------------------------
(1) Гордон Макдональд: "Замовлення вашого особистого світу”
(2) Рік Уоррен: "Цілеспрямоване Життя" та "Цілеспрямована Церква”
(3) Неємія 1:4

Що таке "одна" віра?

Чи подібна "одна" віра до Апостольського символу віри, доктрин АС, Лютеранської Формули Згоди, Англіканської книги спільних молитов, чи це канонічний рукопис та релігійна традиція за інтерпретацією вчення Католицької Церкви?

На той час, коли Павло писав про єдність в "одному тілі' з "однією вірою", жодне з цих віровчень не існувало, тому відповідь на те, що таке "одна" віра, треба було знайти десь-інде. Легше не буде, якщо ми розглянемо визначення християнської віри, дане Всесвітньою радою церков (1), або аналогічне визначення від Євангельського Союзу (2).

Чим старше я стаю, тим до простіших визначень я схиляюся; і коли я читаю Павла, думаю, що для нього "одна віра" означає наступне: “Віра, яка спасає!". На підтвердження цього можна привести ряд віршів з послань Павла. Одним із прикладів є вірш, який змусив Лютера сформулювати твердження "лише віра"(3): "Правда бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою." Проте, враховуючи контекст у роздумах минулого тижня на тему "один Господь", ці вірші дійсно служать доповненням до основного змісту роздумів про "одну віру":

Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння.
До Римлян 10:9,10

Я не маю на увазі, що це так просто зрозуміти нашим людським розумом. Це назавжди залишиться таємницею. Але для тих, хто вірить, все набагато простіше.

'Манна' на сьогодні:

Є лише одна віра, яка може спасти мене

-------------------------------------------------------
(1) див.: Лімський документ 
(2) див.: Лозаннський завіт
(3) Римлянам 1: 17- для прихільників латині: "Sola fide" - це слово, яке богослови використовують для вираження твердження "лише віра".

Останньою вмирає...

Ще раніше я чув це багато разів, але цей вираз по-особливому пролунав на зібранні з в'язнями, які відбувають довічний термін в Молдавії – країні, де "довічне" - це в буквальному смислі вирок на все життя.

В розмові з в'язнями, я сказав: "Я бачу надію у ваших очах, ніколи не втрачайте її!". Деякі з них відповіли миттєво: "надія вмирає останньою!"

Я також дізнався, що багато з них поділяють таку ж "надію", в якій я знаходжу спасіння для себе. Ми є частиною "одного тіла":

Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання.
До Ефесян 4:4

В цьому світ багато надії, і часто це може бути схоже на невизначені очікування чогось кращого. У духовному християнському контексті насправді існує лише ОДНА надія. Це не означає, що ми не повинні працювати на благо наших з вами громад, міст й країн – навпаки, нас закликають робити так: І дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, І моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій. (Єремія 29:7) На всі 100% це відповідає світогляду нашої місії, як "Армія Спасіння" і концепції "Спасіння для обох світів". Однак, навіть спасіння у цьому світі пов'язане з однієї надією.

Павло мав на увазі, що надія - це те, що живе завжди і асоціюється з постійно існуючим майбутнім. Крім того, надія настільки тісно пов'язана з Ісусом, що він писав:

Бо ми надією спаслися.
Римлян 8:24

Для Павла не існує спасіння поза Христом, тому єдина надія асоціюється лише з Христом.

'Манна' на сьогодні:

Єдині у Христі в ОДНІЙ надії.

-----------------------------

Жити у мирі та злагоді!

Я люблю вітатися з "миром". Коли я так роблю, у Норвегії люди дивляться на мене з посмішкою, тим не менш, у Східній Європі - це гарна традиція, яку багато хто поділяє. Ми знаходимо мир між властивостями у списку Павла того, що за його думкою й є поведінка "гідна покликання, що до нього покликано нас":

Пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру.
До Ефесян 4:3

Довгий час я не був послідовником Христа, доки я не виявив, що найхарактерніша риса диявола - використовувати стратегію "розділяй та володарюй". Єдність - це серце будь-яких стосунків. Коли єдність порушено, стосунки руйнуються.

Що ми можемо зробити, аби зберегти єдність Духа?

У своїй книзі "Цілеспрямоване життя" Рік Уоррен дає наступні поради:

• Зосередитися на тому, що у нас є спільного, а не на відмінностях 
• Бути реалістичними в очікуваннях (не існує ідеальних стосунків) 
• Вибирати підтримку, а не критику 
• Відмовлятися слухати плітки 
• Підтримувати своїх лідерів 
• Застосовувати на практиці Божий метод вирішення конфліктів (1) 

Порада апостола Павла римлянам лунає у тому ж дусі:

Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного!
До Римлян 14:19

'Манна' на сьогодні:

Я хочу докласти всі зусилля, аби жити у мирі та злагоді!

-------------------------------------
(1) Мт 18:15-17а