Чи може образ обманювати?

Питання обґрунтоване. Я виріс в країні, де фото вважається вагомим доказом того, що правда може бути встановлена. Нам відомо, що це можна оскаржити, тому що фотографії можна використовувати в своїх інтересах. Точно так само, навіть без будь-яких фальсифікацій збіг може мати ефект, який повністю змінює "образ".

Майор Беат Рідер зробив цю фотографію пару тижнів тому. Коли він показав її нам після зібрання, це дуже звеселило нас. Тим не менш, я відразу зрозумів, що можу скористатися нею для ілюстрації останнього блогу цієї осені із серії "Характерні риси Христа".

Протягом усього року основна увага приділялася нашій місії нести людям життя Христа. Щоб бути здатним до цього, мені потрібно знати, які є властивості Його життя. Один із способів виявити це - подивитися на Його твердження “Я є". Це є образи того, хто Він є. Багато разів я також цитував цей вірш: Тому що, як і він, ми знаходимося в цьому світі (1).

Наслідком має бути наступним: образи того, Хто Він є, також повинні бути образами нашого життя. Підробити ці образи неможливо. Так, я можу одягатися як "пастух"; все одно, якщо я не дбаю про "овець", люди відразу зрозуміють, що це фальшивий образ.

Таким же чином я можу спробувати принести плід виноградної лози, також названий плодом Духу який є 

 "любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість і здержливість”
До Галатів 5:22-23

Будь-які властивості плодів з цього списку можна імітувати протягом деякого часу за допомогою людських зусиль, але, на жаль, якщо вони не є справжнім, це в кінці кінців буде виявлено.

Найцікавіше, що Ісус жив звичайним життям. Він жив так само, як і більшість оточуючих Його людей. Він брав участь в їх радощах, святкових подіях, болі та печалях. Він спав, їв і пив, сміявся та плакав. Він лагідно спілкувався та сердився, коли бачив неправедність - і весь цей час ці якості були частиною того, Хто Він є, тому що вони є невід'ємною частиною Його істоти.

Незважаючи на те, що сьогоднішня ілюстрація не є фальсифікацією або підробкою, крила ангела не є невід’ємною частиною того, хто я є. Зображення все одно обманює, і всі знають про це. Я молюся за себе і за вас, щоб ваше життя в цьому світі було справжнім і щирим, тому що ми живемо як справжні і щирі люди, які вірять, що Ісус може діяти в нас і через нас для поширення надії в світі, якій так потребує надію.

"Манна" на сьогодні:

Відтворений за Його образом і подобою!

-------------------------------------
(1) 1 Івана 4: 17б

Жити повноцінним життям у свій його красі

Маю зізнатися, що написання цього блогу стало викликом. Причина дуже проста: коли людина приймає рішення пізнати істину, покаятися в своїх гріхах та віддати своє життя Ісусу, не існує стандартної відповіді на те, як він або вона переживатиме цей важливий крок. Для деяких рішення слідувати за Ісусом можна уподібнити вагітності. Життя вже є; проте необхідний деякий час, перш ніж це життя побачуть інші. Деякі можуть бути "вагітними" довгий час, а для інших це може бути справою лише кількох секунд. Дехто може навіть пережити спасіння та хрещення Духом в одну мить.

Нам притаманно порівнювати себе один з одним. У світлі того, що я щойно написав, є небезпека імовірності такого висновку, що зі мною щось не так, тому що я не пережив нове життя так само, як той, з ким я порівнюю себе.

У нас троє чудових дітей. Це три окремі особистості. Фізично вони не схожі, емоційно і духовно різні – їх погляди на речі можуть настільки відрізнятися, що люди з боку будуть здивовані, що в них один й той самий ДНК. Я не думаю, що хтось з них вважатиме двох інших меншими або більш нормальними чи живими, ніж вони самі. І вони не сумніваються в тому, хто їхні батьки. Звичайно, якщо б я попросив когось з них корегувати цей блог, знаючи їх та їх почуття гумору, вони всі б запротестували й сказали: “Саме я правий!”

Якщо життя у Христі є повноцінним життям, що містить у собі також всі варіації життя й вражень.

Так звідки я дізнаюсь, що я християнин?

Мова йде про віру та прийняття Ісуса як Господа і Спасителя у своє життя:

"котрі ж прийняли його - тим дало право дітьми Божими стати, які в ім'я його вірують".
Івана 1: 12

Прийняття Ісуса передбачає покаяння в гріхах та отримання прощення (1).

Це підтверджується наступним:

Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся, бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння
Римлян 10:9-10

Коли це відбувається, життя зароджується, і крок за кроком воно веде до внутрішнього усвідомлення своїй гріховності та впевненості.

"Манна" на сьогодні:

Я хочу жити повноцінним життя у всій його красі

------------------------------------------
(1) 1 Івана 1: 9

Від Агнця до пустуха

Чи можна з ягняти перетворитися на пастуха?

Якщо ми обмежуємося переживанням виключно фізичного світу, я маю визнати, що це вже перегиб.
Однак у духовному світі, здається, цей процес бажаний і є одним з властивостей життя у Христі.

Хреститель вказував на Ісуса та говорив:

"Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає".
Івана 1:29

Отже, Ісус був одночасно Агнцем Божим і стверджував:

"Я - добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе".
Івана 10:11

Якщо ми знаходимося в цьому світі, як і Він (1), то ми також повинні іти від Агнця до вівці та пастуха - не упускаючи при цьому того факту, що ми повсякчас залишаємося дітьми Божими.

Як Агнець Божий, Ісус став бездоганною жертвою. Його спокута була досконалою.

Водночас ідея стати «жертвою» є центральною думкою в Біблії. Павло багато разів торкається цієї концепції:

Тож благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну.
Римлян 12:1

Раніше в тому ж посланні Павло цитує Псалом 44:23, коли він пише:

«За тебе нас увесь день убивають, овець, що на заріз, нас уважають.уважають нас за овець (призначених) на заріз.»Римлян 8:36

Це слід читати у контексті факту, що ніщо не може відокремити нас від любові Христа. Ми більше, ніж завойовники.

Однак є жертва, яка передбачає перехід від Агнця, отримуючи турботу у будь-який час, до пастуха (пастира), який дає цю турботу у Христі і через Нього. Втім, це один з найкращих варіантів – ми віримо у священство всіх вірян, і зростання Царства Божого залежить саме від цього зростання, що відбувається в кожному окремому віруючому.

"Манна" на сьогодні також базується на словах Павла:

Будьте пастирями/пастухами Церкви Божої, яку він викупив Своєю кров'ю. (2)

-------------------------------------
(1) 1 Івана 4:17б
(2) Дії 20: 28б
* © Nathan Greene – check his great collections!

Крізь двері життя

Старий Орхей - Фото: Магна

Цікаво, що прийменник "через" тісно взаємоповязаний з усіма "властивостями життя", які Ісус представив у Євангелії від Івана. Твердження: "як Він є, так і ми є в цьому світі "(1) таким же чином завжди повинно бути пов'язано з прийменником "через/ крізь". Якщо я хочу жити в цьому світі, як Він у цьому світі, я розумію, що це передбачає 100% залежність від Нього, Хто діє "через" мене, і я "через" Нього. Будь-яка спроба імітувати Його рано чи пізно буде викрита як підробка. Він перебував у цьому світі, як вразлива людська істота. Подібно і Його послідовникам сьогодні. На Його шляху стояли спокуси (2); Він крушився з приводу Своїх недоліків (3) і навіть просив звільнити Його по можливості від місії (4).

Двері як властивість “я є" ще більше наголошує на "через":

"Істинно, істинно говорю вам: Я - двері для овець"
Івана 10:7

Зупиніться на деякий час; можливо слово "очевидно" не доречне в даному контексті. Ісус вперше зазначив "образ воріт" на самому початку розділу, а Іван пише: "Ісус використовував цей образний вираз, але фарисеї не розуміли того, що Він їм казав" (вірш 6).

Я не впевнений, що їм стало ясніше, коли Ісус представився воротами. "Очевидно", що ворота є чимось, через що ви проходите. Для овець двері призначені були для того, аби вони могли потрапити у безпечне місце. І тоді Ісус підтверджує, про що Він говорить:

Я - двері. Хто ввійде крізь мене - спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!
Івана 10:9

В Ньому, щоб жити в цьому світі-кожен день, кожну мить. Якщо він знаходиться в цьому світі як двері, то відкрити двері для людей, щоб вони могли увійти до Нього і знайти спасіння, також має бути притаманне моєму життю. Дуже проста картина, так легко зрозуміти її, однак, так важко втілити це в життя. Для Ісуса також це було важко, але саме це принесло життя, і все ще приносить.

'Манна' на сьогодні:

Двері життя все ще відкриті

-----------------------------------
(1) 1 Івана 4: 17б
(2) Матвія 4:1-11
(3) Матвія 23:37-39
(4) Марк 14: 36

Cвітові потрібен хліб!

Я пам'ятаю кризу в Біафрі. Дослідники вважають цю катастрофу голодомору першою гуманітарною кризою, яка за допомогою засобів масової інформації здатна була по справжньому залучити весь світ. Моя сім'я за кілька місяців до кризи успадкувала телевізор, і фотографії худих дітей справили величезний вплив на 11-річного хлопчика.

З цієї ж причини мені запам'яталася і перша скринька норвезької церковної допомоги з написом "хліб для світу". Це стало відповіддю на кризу у Великому пості 1968 року. Звичайно, я повинен був внести свою лепту і допомогти заповнити ящик для пожертвувань. Світ має потребу в хлібі.

Римські імператори знали це і давали людям хліб та видовища. Навіть у Молдові, де ми живемо вже більше семи років, хліб частково покривається державою і обходиться досить дешево, аби бідні могли дозволити собі хоча б буханець хліба.

Ісус нагодував величезний натовп п'ятьма хлібами і двома рибами, і в результаті натовп пішов за Ним. Ісус засумнівався в їх мотивах, і в бесіді з ними, Він включає це твердження:

"Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.”
Івана 6:35

Якщо я хочу принести життя Ісуса людям, одним з особливостей Його життя є те, що воно угамовує духовний голод людей. Він - їжа для життя. Аргумент Вільяма Бута, що не можна проповідувати Євангеліє людині з порожнім шлунком, переконливий – однак фізична їжа завжди повинна супроводжуватися духовною їжею.

Альберт Орсборн зобразив це у своїй прекрасній пісні: "Хай життя моє буде переломленим хлібом Христа"(1). Тому що, як і Він, так і ми знаходимося в цьому світі (2). Так що, якщо Він в цьому світі є "хлібом життя", то і ми теж.

Я духовно насичуюсь, коли зустрічаю християн, які діляться зі мною своїми історіями віри, це хліб з небес; і я молюся, щоб вони таким же чином насичувалися при спілкуванні зі мною.

‘Манна’

... це хліб з небес на кожен день!

--------------------------
(1) Повний текст російською мовою:

Должна быть жизнь моя как хлеб
Преломленный ХристомКак чаша, 

полная любви

Сокрытой чудно в Нём

Другие души, чтобы могли
Познать Его во всём. 

Вся жизнь моя в Его руках,

Я Им благословлён

Там за потоком есть страна

К неё путь мой устремлён

Исполнить, чтоб любви закон

Спасать, коль сам спасён 

Господь, пошли мне благодать

Делить с Тобой всегда

Весь груз принесшей плод лозы

Стократный дар зерна.

Любой, кто отдал жизнь тебе

Воскреснет для Тебя.

(2) 1 Івана 4: 17а

Властивості життя

Якщо моя місія полягає в тому, аби принести життя Христа людям, мені важливо знати самому властивості Його життя. Якщо я буду знати їх, вони також стануть властивостями мого життя. Тому що, як і Він, ми знаходимося в цьому світі (1).

Минулого тижня я поставив фокус на деяких з цих властивостей в одному з семи тверджень Ісуса "Я є" в Євангелії від Івана, і "Я є" я додав, як одну з властивостей. "Бути" є життєво важливою частиною нашої особливості як людських "істот" – і це не менш важливо, коли я говорю про свою особливість в Ісусі Христі. Перш за все, "Я є" в Ньому. Це не починається десь там. Виклик полягає в тому, аби постійно пам’ятати про це. Перш ніж Ісус послав дванадцять учнів, ми читали, що:

Ісус покликав дванадцять учнів…
Матвія 10:1а

Це чітко відзначає ознаку того, що наше покликання – перш за все і понад усе "по відношенню Його". Дуже часто "відправлення на місію" - посвячення на служіння - розглядається та визначається як "поклик"; однак таке відправлення є наслідком цього заклику і фактично відповідаючи на нього, ми стаємо Його тілом. Це те, до чого "спонукає нас" любов, яку ми переживаємо у Христі (2).

Сутність заклику завжди знаходиться "у напрямку до Христа" і означає знайти себе "в" Ньому. Якщо ми забудемо про це, багато хто з нас все одно піде і буде служити. В наслідком чого дуже легко можна заплутатися в особливостях, і ми почнемо шукати підтвердження в результатах, а не спочивати в істині, що ми знаходимося в цьому світі, як і Він. І якщо я не знаю, хто я такий, я починаю сумніватися у своїй власній особистості у Христі, тоді як я можу тоді привести людей до великого "Я є"?

Засіб захисту від цього простий:

Кожен день я приходжу до Того, Хто кличе мене до себе, до Того, в Кому "я живу, рухаюся і існую" (3).

"Манна" на сьогодні:

Я покликаний до Нього

--------------------
(1) 1 Івана 4: 17б
(2) 1 Коринтян 5:14
(3) Дії 17:28

* Borrowed from: https://www.unsealed.org/2018/06/the-called-out-ones.html

Навчаючись ходити

Я люблю пересуватися пішки. Тому, замість їзди на машині культивую в собі ходьбу. Коли я додаю ще трохи бігу, користь цього в тому, що тим самим я підтримую себе у формі. У Божому царстві діють такі ж самі принципи. 

Три перші розділи послання Павла до Ефесян дуже сильно зосереджено на моєму статусі або положенні у Христі. Павло хотів переконатися, що його читачі знатимуть своє положення. Коли я знаю, де я "сиджу", я готовий піднятися та почати іти:

Тож, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас…
Еф 4:1

Слово "поводилися", яке Павло використовує у перекладі з грецької мови буквально означає "ходьба". Однак, також можна використати слово "життя", якому віддають перевагу багато перекладів Біблії у наведеному вище уривку.

Є багато чого спільного між словами "життя" та "ходьба". Я живу, бо я живий. Мені не треба казати своєму серцю битися, а легеням дихати – все це є частиною буття. Таким самим чином, коли я навчився ходити, мені не потрібно було думати, як встати і почати рухати ногами, аби зробити правильний рух, аби дійти до кінцевого пункту. Мені лише потрібно знати, куди я йду, просто тому що "мистецтво ходьби" є невід'ємною частиною мого життя.

Коли Павло вмовляє мене жити та поводитися гідно покликання, до якого я був покликаний, він продовжує перелічувати, що це передбачає. Коли ви читаєте цей уривок, ви бачите, що він складає список якостей Ісуса. Тут мова йде про те, аби ходити подібно Ісусу в цьому сучасному світі. Це звичне життя християнина (1). Це неможливо зробити без Нього, але Він не буде робити це без нас. Коли ми почнемо ходити таким чином, це стане невід'ємною частиною нас – ми робитимемо це, не задумуючись про це, або навіть й не знаючи про це (2). У найближчі тижні ми розглянемо деякі з властивостей ходьби.

Сьогоднішня "манна":

Навчитися ходити – подібно Христу

-------------------------------------------

* А хто каже, що в Нім пробуває, той повинен поводитись так, як поводився Він. 

(Стара версія)
(1) "Звичне життя християнина" - ще одна книга Вочмана Ні – Автора книги"Сидіти, ходити, стояти". Книжки Ні зіграли значну роль у моєму особистому духовному шляху.
(2) “Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли?..." Від Матвія 25:37-40

Нові виміри моєї сутності

Минулого тижня я писав, що в день П'ятидесятниці віруючі здобули нову сутність. Я не ухиляюся від цього твердження, а вірніше, вважаю, що вони були відроджені у первинний образ Бога, в якому Адам і Єва були створені. Коли у них з'явився первісток, він народився "за подобою Адама" після гріхопадіння (1).

У розповіді про те, що відбулося в "третьому русі", читаємо, що аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи:

"І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них."
Дії Апостолів 2:3

В цій історії дуже легко зосередитися на вогні, і я вважаю, що сам вогонь важливий. Проте, в ракурсі сутності, я думаю, що язик, подібно мовленню, є не менш важливим. Я маю на увазі не "фізичний акт" говоріння язиками (2), але унікальну мову любові, яка пов'язує віруючих, долаючи мовні бар'єри та географічні кордони.

Коли моя сутність у Христі містить у собі цю мову, рушійна сила ніколи не припиниться, тому що любов рухає мене вперед. Цей "внутрішній імпульс" не є обов'язком, а реакцією. Я люблю, бо я люблений ще більшою любов'ю - Самим Богом (3). Ось формулювання Павла з цього приводу:

Бо любов до Христа спонукує в нас цю думку.
2 Кор 5:14

Сьогоднішня "манна":

Коли любов міцна, у відповідь я рухаюся!

------------------------------------------
(1) Як прожив Адам 130 років, то народився в нього син на його подобу й на його образ, і дав він йому ім'я Сет. Буття 5:3
(2) говорити на язиках, тобто говоріння на вже існуючій або ангельській мові, може бути наслідком, однак це не самоціль. Особисто я часто говорю на язиках, коли молюся. Це мій дух говорить з Духом Божим в любові.
(3) Бог є любов. 1 Івана 4:8б

Не зупиняйтесь!

Ми щойно знову переїхали. На цей раз не дуже далеко. Наше нове житло знаходиться приблизно 3 км від місця, де ми жили останні 2,5 роки. Крім того, я переїхав в інший офіс - я переніс свої речі на іншій бік коридору. Я змінюю місце із-за переміщень в нашому русі. Християнство - це не релігія; це дія в русі. Таким чином, Армія Спасіння є по-перше та насамперед рухом, який призводить людей до руху.

Ми знаємо, що в цьому світі існує рух; все рухоме пересувається чимось іншим; а ця інша річ також повинна переміщатися чимось ще. Для Тома Аквінського (1) це явище перетворилося на один з його філософських аргументів на користь існування Бога. Через те, що відбувається рух, безперечно має існувати «першоджерело рушійної сили», і для Аквінського першоджерелом цієї сили був Бог. Оскільки Бог нескінченно великий, Аквінський вважає Його "непохитною рушійною силою".

Тому, обрали ми латинське слово «моментум» (що в перекладі на українську мову означає «рушійна сила») своїм гаслом з метою нагадати нам про те, що християни повинні рухатися вперед за імпульсом першоджерела рушійної сили – кожен день! Яке практичне значення це має, я буду детальніше пояснювати раз на тиждень в моєму блозі.

Тож, як же це все почалось?

Історія творіння говорить нам, що земля була пуста, порожня, і покрита темрявою:

І сказав Бог: "Хай станеться світло!" І сталося світло.
Буття 1:3

Ось так поворот подій! Це не було створення сонця. Це був Бог, Який помістив себе в центрі свого творіння. Першоджерело рушійної сили зрушило з місця. Відбулась перша рушійна дія. Іван відзначив це у своїх посланнях. «Бог є світло, і немає в Нім жадної темряви!» (2), і на початку Євангелія, де він зображував явлення Слова, він написав: І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. (3)

Сьогоднішня "манна"

Давайте жити, рухатися та зберігати себе у світлі та житті першоджерела рушійної сили. (4)

--------------------------------
(1) Тома Аквінський був ченцем домініканського ордену в Італії, який жив з 1225 по 1274.
(2) 1 Івана 1:5
(3) Від Івана 1:4
(4) Діяння 17:28